У світі дедалі більше усвідомлюють цінність культурної спадщини — як фундаменту ідентичності, пам’яті та тяглості поколінь. Те, що створювали століттями, формує не лише історію, а й майбутнє нації.
Втім, для України це питання сьогодні має не лише культурний, а й безпековий вимір.
Від Чернігова до Севастополя, від Маріуполя до Львова Росія системно знищує об’єкти культурної спадщини: церкви, музеї, бібліотеки, театри. За офіційними даними станом на початок квітня 2026 року, пошкоджено або повністю зруйновано 1723 пам’ятки культурної спадщини та 2524 об’єкти культурної інфраструктури. Окрім цього, йдеться про десятки тисяч викрадених музейних артефактів.
Такі дії не є випадковими. Руйнування пам’яток — це спроба позбавити суспільство опори, розірвати зв’язок між поколіннями та поставити під сумнів саме право на історію. Системне нищення культури й пам’яті є частиною ширшої політики, спрямованої на знищення ідентичності.
Фіксація кожного злочину — принципово важлива. Кожна зруйнована пам’ятка має бути задокументована, а кожен викрадений артефакт — повернутий.
Культура — це не лише про спадщину минулого. Це відповідь на питання, ким є суспільство сьогодні і що воно передасть наступним поколінням.
Україна відновить зруйноване. Водночас ключовим завданням залишається збереження культурної пам’яті, яка вже довела свою стійкість навіть в умовах повномасштабної війни.
