Фестиваль замість памʼяті: як Станіславський знехтував Днем скорботи

22 червня для України — не звичайна дата. Це День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни. День, коли країна схиляє голову перед мільйонами загиблих, замордованих, зниклих — перед тими, кого забрала Друга світова війна. День, коли тиша і спомин мають звучати голосніше за будь-яку музику.

Цього року саме 22 червня голова Коломийської громади Богдан Станіславський провів у селі Воскресинці гучний і “колоритний” фестиваль “Коломийка”. У той час, коли вся країна згадувала жахіття війни, він танцював, усміхався та розважав публіку.

Це не просто прикре непорозуміння — це відверта зневага до національної памʼяті та моральних принципів, які в час війни мають бути особливо відчутними. Проводити масові розважальні заходи в День жалоби — це відсутність елементарного такту, недалекоглядність, або — що ще гірше — навмисна демонстрація байдуже-цинічного ставлення до трагедій українського народу.

Чим керувався міський голова? Невже дат не вистачає, щоб просувати свою “культурну” діяльність? Чи можливо, що для нього важливіше створити яскраву картинку для соціальних мереж, ніж вшанувати пам’ять про мільйони невинно вбитих?

Це не перший випадок, коли у Коломиї проводять масові розважальні заходи у дні загальнонаціонального трауру чи жалоби. Але цього разу — особливо боляче. Бо війна знову триває. Бо нові жертви знову щодня. Бо йдеться не тільки про історію, а й про сучасність, у якій Коломийщина, як і вся Україна, платить велику ціну за свою свободу.

Суспільство має дати оцінку таким діям. Коли голова громади не здатен відчувати біль народу — чи має він моральне право залишатися на посаді?